Сторінка практичного психолога Шмуйло М.В.

На цій сторінці практичний психолог Шмуйло Марія Володимирівна ділитиметься порадами та прийомами з батьками, вчителями та здобувачами освіти для покращення освітнього і виховного процесу у стінах школи та за її межами

Як надати дитині першу психологічну допомогу? 

Поради для батьків

Режим дня ⏰ 

Повертайте дитину у звичний режим дня, або створіть новий, з огляду на ті обставини, в яких ви перебуваєте. Це прискорює "загоєння" психотравми. У режимі дня дитини мають бути: гігієнічні процедури, прийоми їжі, елементи навчання, ігри з дорослими, вільна гра, час для бесід та казок (або цікавих історій), сон. 

Обговорення тривожних подій 💭

Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди, де кожен розповідає, що він відчував протягом цього тривожного періоду. Цей метод дозволяє дитині емоційно відреагувати, побачити, що її відчуття співпадають з відчуттями дорослих, а також зняти емоційне напруження.

Нові ритуали 🫂 

Створіть нові ритуали, які допоможуть відчути дитині єдність та силу сім’ї. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні молитви або співи. 

Щоденне спілкування на різні теми 💭 

Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційного залучення дорослих. Ви можете обирати різні теми для розмов, не фокусуючись на травматичний для психіки подіях.

Емоційна близькість 💙 

Щоб укріплювати та зберігати емоційну близькість дитини з батьками, потрібно обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, що демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції.

Почуття гумору 😌 

Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, щоб посміхалася ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює.

Бережіть найдорожчих❤️

Все буде Україна🇺🇦

Булінг - це дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

ВИДИ БУЛІНГУ:

- фізичний;

-психологічний;

- економічний;

- сексуальний,

- із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг).

ОЗНАКИ БУЛІНГУ:

- систематичність (повторюваність);

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Відповідальність за вчинення булінгу:

•    Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи - штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.

•    Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб - штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

•    Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. 

•    Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу:

- Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;

- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!

Захистіть свою дитину від цькування!

Якщо ви стали свідком боулінгу:

- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

- Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;

- У разі бездіяльності керівництва закладу освіти – зверніться із заявою в поліцію!

Якщо ваша дитина агресор:

 Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

- Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;

- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

- Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

Де отримати допомогу:

Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103*.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Ваш підліток виявляє агресію вдома? У такій проблемі ви не самотні. Багато батьків стверджує, що їхні підлітки часто бувають агресивними і вдома, і в колі однолітків.

Підлітковий вік пов'язаний із фізичними й гормональними змінами, що дезорієнтує підлітків, робить їх невпевненими в собі.
Крім того, у цей період діти починають переоцінювати свою роль у суспільстві й сім'ї. Загалом ці фактори можуть призвести до спалахів агресії у підлітка, і при цьому він, найімовірніше, не знає, як упоратися зі складними емоціями.
Крім щойно названих, розгляньмо й низку інших факторів, здатних спричинити агресію в підлітків.
8 причин підліткової агресії
Останніми роками проведено багато досліджень, присвячених агресії у підлітковому віці. Ученим вдалося визначити декілька чинників, що викликають агресію. Ось деякі з них.
1. Травматичні події
Смерть або хвороба близької людини, розлучення батьків, знущання старших братів, сестер або однолітків викликають у підлітків стрес. Останній нерідко спричиняє агресивну поведінку. Також поштовхом до агресії може стати те, що підліток є свідком насилля або конфліктів у сім'ї.
2. Насилля
Фізичне або емоційне насилля є ще однією причиною агресивної поведінки серед підлітків.
насилля призводить до того, що підліток відчуває злість і сором;
почуття сорому не дає підлітку змоги розповісти кому-небудь про насилля, тому воно переростає в агресію.
3. Психічні розлади
Деякі підлітки страждають від психічних розладів:
біполярного розладу;
панічних атак;
шизофренії;
депресії;
посттравматичного розладу.
Усі ці розлади викликають у підлітків агресивну поведінку.
4. Проблеми зі здоров'ям
У деяких випадках до агресивної поведінки підлітків призводять медичні проблеми: пошкодження мозку, епілепсія, розумова відсталість або синдром Туретта. При належному медичному обстеженні можна вилікувати ці захворювання й упоратися з агресією підлітка.
5. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) та розлади навчання
Підлітки, котрі страждають на СДУГ, стикаються з низкою соціальних та емоційних труднощів. Такий підліток може здаватися злим і агресивним.
6. Залежності
Деякі підлітки експериментують із наркотиками й алкоголем. Коли вони починають зловживати цими речовинами або в них розвивається залежність, це може призвести до агресивної поведінки.
7. Тиск із боку однолітків
Підлітки прагнуть  прийняття в колі однолітків. Вони хочуть стати частиною групи. Якщо цього не відбувається, підліток переживає емоційні страждання та гнів, які, своєю чергою, призводять до агресивної поведінки.
8. Низька самооцінка
Деякі підлітки страждають від низької самооцінки. Вони намагаються компенсувати це за допомогою агресивної поведінки. Найчастіше це відбувається, коли підліток перебуває в колі однолітків.
Як упоратися з агресивною поведінкою підлітків
На щастя, батьки у змозі контролювати агресію підлітків за допомогою таких методів.
1. Консультації психологів
Підлітка, схильного до агресивної поведінки, можна проконсультувати у  психолога.
оберіть психолога, котрий спеціалізується на роботі з підлітками;
у результаті роботи з психологом підліток навчиться брати на себе відповідальність за свою поведінку, а також налагоджувати взаємини з людьми, котрі його оточують.
2. Консультація в сімейного психолога
Гарною ідеєю може бути консультація у психолога для всієї родини:
спілкування членів сім'ї один з одним під керівництвом психолога може  становити велику користь;
консультація сімейного психолога допоможе вирішити сімейні конфлікти і проблеми в стосунках, що є причиною агресивної поведінки підлітка.
3. Медична допомога
Якщо в підлітка діагностовано психічну або неврологічну проблему (наприклад, епілепсію, депресію тощо), правильна медична допомога у змозі знизити рівень агресії.
4. Поведінковий договір
Ви можете спробувати укласти усну угоду з підлітком. Це змусить його взяти на себе відповідальність за власну поведінку та вчинки:
перерахуйте моделі поведінки, які ви очікуєте від підлітка. Поясніть, яка винагорода його чекає тоді, коли він виявлятиме очікувану поведінку;
не пропонуйте матеріальну винагороду за гарну поведінку;
натомість ви можете встановити підлітку наслідки за погану поведінку. Найкраще, якщо ці наслідки стосуватимуться звичних для підлітка речей. Наприклад, скажіть йому, що в разі поганої поведінки він не піде з друзями в кіно або кафе.
5. Домашні правила
Установіть домашні правила, яких повинні дотримуватися підлітки, незалежно від того, подобається це їм чи ні:
правила повинні бути зрозумілими;
повідомте підлітку, що йому доведеться миритися з наслідками, якщо він порушить встановлені правила.
6. Техніки розслаблення
Навчіть підлітка розслаблятися, щоб він зміг упоратися зі стресом:
якщо підліток перевантажений домашніми обов'язками або відчуває тиск однолітків, техніки розслаблення можуть бути для нього вельми корисними;
своєю чергою, розслаблення знизить рівень агресії підлітка; навчіть підлітка використовувати техніки розслаблення тоді, коли він відчуває злість або стрес.
Коли ви знаєте можливі причини агресії в підлітків, вам до снаги визначити початкові ознаки агресії у вашої дитини. Не ігноруйте ці ознаки, але й не поспішайте відправляти підлітка на консультацію до психолога. Виявляйте любов і підтримку – це те, що насамперед потрібно підлітку.

Ефективне спілкування батьків з дітьми

Як підлітку сформувати особисту думку

Під час статевого дозрівання дитина переживає не тільки фізичні зміни. У цьому віці в дитини не просто розвиваються навички мислення – цей процес протікає досить стрімко. Можливо, ваша дитина виявляла здібності до абстрактного мислення й раніше, але повною мірою вони розкриваються тільки в підлітковому віці.

Тепер вона здатна критично міркувати про такі поняття, як справедливість і рівність, а також бачити світ із точки зору іншої людини. Ці зміни в мисленні підлітків дають їм змогу краще розуміти суспільні тенденції, формуючи власну думку.

Бурхливий розвиток пізнавальних здібностей допомагає підлітку знайти відповіді на багато глибоких запитань. Ще декілька років тому ці питання не мали для нього сенсу, але зараз вони допомагають йому перетворитися з дитини на самостійного дорослого: «Хто я? У що я вірю? Ким я хочу стати і що для цього потрібно зробити?».

Допитливість розуму – одна з переваг підлітка. Дитина прагне дізнаватися більше в школі і за її межами. Ви можете здивуватися, наскільки підлітки, яких у школі вважають невмотивованими, цікавляться подіями у світі. Вони можуть неохоче вчити уроки, але кожного дня читати новинні сайти. Їхні шкільні оцінки не відображають рівня їх знань. Однак підліткам поки ще бракує зрілості, щоб мати максимальну користь зі своєї цікавості.

Підлітки часто є ідеалістами, думаючи, що здатні змінити світ. Незалежно від того, до якого покоління належать, підлітки дивляться на попереднє покоління й кажуть: «Вони все зіпсували. Я не збираюся бути таким, коли виросту». На жаль, тут уже йдеться не тільки про непокору підлітків. Наші діти й усі наступні покоління успадкують світ, у якому набагато більше небезпек, ніж у тому, де ми народилися.

Розгляньмо декілька способів мотивувати підлітка сформувати власну думку.

Серйозно ставтеся до його слів. Підліткові важливо знати, що ви його чуєте. Це не означає, що ви повинні в усьому з ним погоджуватися або робити все, що він просить. Але йому необхідно, щоб ви ставилися до нього з повагою, не вважали його думки безглуздими, розуміли його точку зору.

Дозволяйте підлітку виявляти наполегливість. Немає нічого більш пристрасного, ніж випадки, коли підліток відстоює свої переконання або точку зору. Проте підлітки бувають упертими. Життя поруч з фанатичною людиною не буває легким. Підлітки часто перегинають палицю, прагнучи самостійності, і водночас вони не впевнені у своїй думці. Підлітки все ще потребують вашого керівництва, але борються із цим. Їм потрібен час, щоб сформувати свою точку зору, і для цього вони протистоять чужим думкам. Тому вибачте своєму підлітку зайву різкість.

Не турбуйтеся, якщо підліток вважає вас дурнем. Процес дорослішання підлітка більше схожий на хитання маятника, ніж на рух уперед. Ви можете виявити, що ваш милий хлопчик, який раніше сприймав усі ваші слова на віру, тепер не погоджується з вами й постійно вас критикує. Підліток використовує всі свої навички критичного мислення, щоб сперечатися з вами. Це пов'язано з тим, що підлітки, на відміну від дітей, можуть порівнювати себе з іншими людьми – друзями, учителями, батьками. Це порівняння приводить їх до більш реалістичної самооцінки.

Обговорюйте з підлітком останні новини за вечерею. Розкажіть, що ви чули в останньому випуску новин, запитайте, що дитина думає з цього приводу. Підліток охочіше поділиться своїми думками, якщо відчує, що ви прислухаєтеся до його слів.

Права дитини — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»)

1.Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я.

2.Кожна дитина з моменту народження має право на ім’я та громадянство.

3.Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

4.Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку.

5.Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Мотивація та тривога у дитини щодо дистанційного навчання

Кожна дитина має свою мотивацію до навчальної діяльності, власний рівень відповідальності та інтересу. Як правило, до практичного психолога звертаються батьки учнів із двома протилежними запитами: або відсутністю мотивації до навчання або ж страхом у дитини перед уроками, вчителями, контрольними роботами. Цікаво, що в обох випадках учні можуть проявляти, як високий так і низький рівень досягнень у навчанні.

Погодьтеся, що зрозумілою є ситуація коли дитина не хоче та не вчить. Але досить дивно, якщо дитина має значний інтелектуальний потенціал, старанно готується до занять, проте рівень досягнень у навчанні не є високим.

Тривожні стани особливо гостро дитина може переживати в стресових ситуаціях, наприклад: новий колектив, нові вчителі, контрольні роботи, іспити, нові обов’язки тощо. Нові, незвичні умови освітнього процесу у випадку коли ми говоримо про дистанційну форму навчання – також можуть супроводжуватися певними страхами та емоційним напруженням.

На що варто звернути увагу батькам дитини, аби профілактично вплинути на розвиток негативного емоційного стану дитини. Перш за все, діти розуміють емоційний стан дорослих, а не те, що дорослі намагаються донести на вербальному рівні. Тому першочергово необхідно зробити – це зрозуміти свої емоції та власне ставлення до ситуації,  яка склалася. Можливо декому з дорослих доведеться усвідомити власний страх та переживання що стосується невдач у її дитини. Звісно ж, хвилюватися за дитину – це нормально. Проте, ситуація коли успіхи або невдачі дітей виходять на «перше місце» в житті сім’ї, можуть призвести до того, що мотивація дитини до навчання із позитивної втрачає своє значення та стає для неї тягарем відповідальності, викликає емоційне напруження.

Різниця між позитивною внутрішньою мотивацією та зовнішньою полягає в тому, що в першому випадку дитина хоче навчатися аби знати, вміти, розвиватися, їй цікавий сам процес навчання; в другому випадку – дитина може боятися підвести, розчарувати, «зганьбити» батьків власними невдачами, боїться критики з боку вчителів або здатися невдахою в очах однокласників.

В умовах сьогодення та необхідності перейти на дистанційну та змішану форми навчання мотивація дітей може зазнати коректив під впливом тривоги, що спричинена думкою «а як це буде?». Тому дитині важливо отримувати чітку та доступну інформацію з боку дорослих, яка стосується організації її навчання. Важливо обговорити разом з дитиною ситуацію, сформулювати обов’язки дитини. При цьому стабільність дитини значною мірою залежить від стабільної поведінки дорослих та злагоджених дій між батьками та вчителями. Незалежно від віку дитини – вона не є досить самостійною аби самою забезпечувати своє життя та потребують підтримки дорослих. Але в залежності від віку, діти потребують різного рівеня свободи аби навчатися самостійності та розуміти себе, шукати власне місце в соціумі. Це означає, що батькам слід бути сприйнятними до проявів самостійності дитини та гнучкими при вихованні.

Кілька порад для батьків щодо профілактики тривоги серед дітей під час дистанційного навчання:

1.За можливості максимально забезпечити необхідні технічні умови для умов дистанційного навчання.

2.Поговорити з дитиною, щодо розпорядку дня, навчити її планувати свій день. Режим дня має враховувати необхідні для фізичного та психічного здоров’я дитини компоненти: сон, регулярне здорове харчування, прогулянки на свіжому повітрі, позитивні емоції та навчальну діяльність.

3.Проявляючи контроль батькам слід бути гнучкими, залежно від особливостей характеру та темпераменту дитини. При цьому, найкращим прикладом є самі батьки, адже діти, перш за все, розуміють поведінку дорослих та звичний для сім’ї спосіб життя. Життєві цінності батьків є для дитини більшим орієнтиром ніж те, що дитина ніколи не бачила, проте їй це намагаються пояснити «на словах».

4.Зрозуміти свої емоції та проаналізувати їх: які з них є раціональними, а які –  деструктивними.

5.Прийняти ті зміни, що відбуваються в житті. Ми не можемо передбачити на який час затягнеться ситуація, тому маємо з нею «подружитися». Найпростіший спосіб це зробити – це спробувати уявити, що ситуація є для нас звичною (ніби так і було).

6.Забезпечити дитині безпечне середовище та безпечний доступ до Інтернет-ресурсів, адже діти велику кількість часу проводять за комп’ютером та без нагляду дорослих.

Якщо ці поради є для Вас актуальними, намагайтеся, втілюючи їх в життя відстежувати свій емоційний стан, «прислухайтеся» до того що відчуваєте, які думки Вас хвилюють.

Агресивна дитина в класі / групі. Причини і методи взаємодії

Яка ж вона, агресивна дитина?

Сперечається з дорослими, вчителями, іншими учнями; схильна до злості, дратівливості, відмовляється щось робити та дотримуватися правил.

Втрачає контроль над власними емоціями. Дуже швидко виникає негативна реакція на поведінку інших. Має високий рівень чутливості.

Переносить відповідальність - у проблемах і невдачах дитини завжди винен хтось інший.

Часто провокує інших.

Може бути схильною до заздрості і мстивості.

Що робити, коли агресивна поведінка проявляється у школі і зокрема на уроці?

Відділити дитину від інших учнів. Можна виділити спеціальне місце для роздумів, де сидять діти, яким важко контролювати свої емоції, є потреба заспокоїтись або поганий настрій. Перевагою приватних шкіл є наявність ігрових кімнат. Там легко створити спеціальну зону та дати їй цікаву назву: «Килимок злості», «Крісло роздумів», «Кушетка заспокоєння», а також подбати про наявність поруч з нею образотворчих матеріалів. Важливо не виганяти з класу, а посадити окремо від усіх та дати заспокоїтись.

Чіткі правила поведінки. Їх можна створювати на рівні класу, обговорювати публічно та нагадувати дитині індивідуально. Наприклад: «У нас в класі злість не живе і ніхто нікого не б'є. Якщо відчуваєш злість – відійди або розкажи про свої почуття, звернись за допомогою, вирази свою агресію в безпечній формі». Ми, команда ліцею I-School, створили Конституцію ліцею, до якої всі учні внесли свої пропозиції. Також у кожного класу є плакат з основними правилами, на які їм потрібно звернути увагу.

Навчаємо всіх учнів вмінню розуміти і розпізнавати емоції. Формуємо здібність до емпатії, довіри, співчуття та співпереживання, а також вмінню співпрацювати, бути дружньою командою. У нашому ліцеї учні даних навичок навчаються на уроці «Години психолога».

Знайомство з правилами вираження агресії та різних способів релаксації. Наприклад, «Мішочок злості», «Скринька для крику», «Труба крику», «Щітка для рук», якою можна почесати руки в разі фізичної агресії, «Аркуш агресії», на якому можна щось намалювати або його можна розірвати, коли учень відчуває таку необхідність.

 

Цікава література: 

ІНСТРУКЦІЯ

 з безпеки життєдіяльності учнів під час літніх канікул

1. Загальні положення.

1.1. Інструкція з безпеки учнів під час літніх канікул поширюється на всіх учасників навчально-виховного процесу під час перебування учнів на літніх канікулах.

1.2. Інструкцію розроблено відповідно до «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 № 563, «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, «Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України», затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління державної пожежної охорони від 30.09.1998 № 348/70.

1.3. Всі учасники навчально-виховного процесу повинні знати правила надання першої (долікарської) допомоги при характерних ушкодженнях, мати необхідні знання і навички користування медикаментами.

 

2. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час  літніх канікул.

2.1. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів перед початком літніх канікул.

2.1.1. Перед початком чітко визначити терміни початку та закінчення канікул.

2.1.2. У разі продовження канікул слід телефонувати в останній день визначених термінів до приймальної навчального закладу для визначення нового терміну канікул.

2.2. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час літніх канікул.

2.2.1. Під час канікул, перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, чітко виконувати правила дорожнього руху:

• · рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, притримуючись правого боку;
• · за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів;
• · переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і наземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;
• · у місцях із регульованим рухом керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора;
• · виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби;
• · чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;
• · на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки транспортного засобу;
• · у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, треба утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;
• · категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом, або невстановлених місцями;
• · по проїжджій дорозі рухатися на велосипеді можна тільки дітям, які досягай 16-ти років; мопеди й велосипеди повинні бути обладнанні звуковим сигналом та світлоповертачами: попереду – білого кольору, по боках – оранжевого, позаду – червоного; на голові у водія має бути захисний шолом; слід чітко дотримуватися правил дорожнього руху;
• · водіям мопедів і велосипедів заборонено: керувати транспортом із несправним гальмом, звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися по автомагістралях, якщо є поряд велосипедна доріжка; рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках; їздити не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби;
• · для катання на інших засобах (скейтборд, самокат, ролики тощо)· слід обирати місце на дитячих майданчиках та ін., на проїжджу частину виїжджати заборонено;
• · учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, знання про які були отримані на уроках основ здоров’я, виховних годинах, інших навчальних спеціалізованих установах, предметних уроках;
• · перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено;
• · учні, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування.

2.2.2. Підчас канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, транспорті, учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки:

• · заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо);
• · користуватися газовою плитою вдома можна тільки із спеціалізованим електричним приладом для вмикання і під наглядом дорослих;
• · заборонено використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень і застосовувати горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пінопласту, поролону, полівінілу тощо); застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні тощо), хлопушки, дугові прожектори; влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, що можуть викликати загоряння; встановлювати стільці, крісла тощо, конструкції, виготовлені з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи та аварійні виходи;
• · у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці незнайомі, чужі предмети, зокрема побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації;
• · не наближатися до електроприладів, музичної апаратури, що живляться струмом. Користуватися електроприладами тільки сухими руками і в присутності батьків. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, слід негайно повідомити дорослих;
• · не скупчуватися біля проходів у громадських установах, біля входів та виходів, у приміщеннях вестибюлю;
• · під час участі в масових заходах не кричати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не створювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, виконувати правила пожежної безпеки;
• · у разі пожежної небезпеки (наявності вогню, іскріння, диму) слід
• · негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Ви службу пожежної охорони за номером 101, назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, залишити номер свого телефону;
• · при появі запаху газу в квартирі, приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту, якщо вона була ввімкнена, й вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи 101 пожежну охорону – 101; назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію й залишивши номер свого телефону.

2.2.3. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських місцях, приміщеннях, транспорті тощо учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння тощо:

• · під час канікул заборонено перебувати біля водойм без супроводу дорослих для запобігання утоплення дітей. Відпочиваючи у прибережній зоні, слід виконувати правила безпечної поведінки на воді: не запливати за огороджу вальні буї, не підпливати до моторних човнів, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів; на залізати на технічні та попереджувальні знаки, буї та інші предмети; не використовувати
• · рятувальні засоби і спорядження не за призначенням; не стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього, й у місцях, де невідомі глибина та стан дна; не організовувати у воді ігри, пов’язані з пірнанням і захопленням тих, хто купається; не стрибати у воду з човнів, катерів, вітрильників та інших плавзасобів; не використовувати для плавання дошки, камери від волейбольних м’ячів, рятувальні круги, надувні матраци (особливо у штормову погоду); не купатися біля причалів та у вечірній час, особливо після заходу сонця; не стрибати у воду в незнайомих місцях; не купатися біля обривів, зарослих рослинністю берегів; не засмічувати воду та узбережжя, не залишати та не кидати сміття. Заборонене купання у затоплених кар’єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, ставках, морських акваторіях та інших водоймах, що не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не зареєстровані місцевою владою як місця масового відпочинку. Під час купання не слід робити зайвих рухів, не пірнати, не треба тримати свої м’язи в постійній напрузі, не порушувати ритму дихання, не перевтомлювати себе, не брати участі у великих запливах без необхідних тренувань та дозволу лікаря. Не можна заходити у воду спітнілим або після прийому сонячних ванн, жвавих ігор. Як тільки ви починаєте замерзати, треба негайно вийти з води, енергійно розтертися рушником і швидко одягтися. Категорично заборонено заходити у воду, якщо ви погано почуваєтеся;
• · категорично заборонено перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів й попередження травм та загибелі дітей;
• · категорично заборонено вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори;
• · уникати вживання в їжу грибів;
• · категорично заборонено брати в руки, нюхати, їсти незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;
• · пересуватися слід обережно, спокійно. Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи відкритий каналізаційний люк;
• · не підходити на вулиці до обірваних, обвислих проводів, або проводів, які стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння – дані проводи можуть бути ще підживлені електрострумом;
• · не підходити до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами – можна отримати удар електрострумом від високовольтних живлень на відстані 5 м;
• · бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки, атракціони, турніки та інші прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгойдувати інших, щоб не призвести до падіння чи іншого травмування;
• · не виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей із висоти;
• · не підходити До відчинених вікон, мити вікна тільки в присутності дорослих, не нахилятися на перила, парапети сходинок для запобігання падіння дітей із висоти;
• · не спускатися у підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища – там може бути отруйний газ;
• · не вступати в контакт із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин;
• · застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров’я, виховних годинах, навчальних уроках.

2.2.4. Під час канікул учні повинні виконувати правила безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, у громадських місцях, у друзів, на молодіжних дискотеках, у замкнутому просторі з чужими людьми, правила попередження правопорушень та насильства над дітьми:

• · не розмовляти й не вступати в контакт із незнайомцями, зокрема не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей;
• · не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони
• · запитують дорогу. Скажіть, що не знаєте, і швидко йдіть геть;
• · перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20 год, до 14-ти років – до 21 год, до 18-ти років – до 22 год. У темну пору сезону – до настання темряви;
• · діти мають право не відчиняти двері дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, повідомте, що скоро – вони у сусідів, а в цей час зателефонуйте батькам і двері незнайомцям не відчиняйте;
• · бути подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми; у стосунках із оточуючими керуйтеся толерантними відносинами;
• · не заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважнішими, оглядатися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів між домами й тунелями. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас;
• · під час перебування на дискотеці, треба завчасно попередити батьків, щоб зустріли вас після заходу; слід керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку діями і словами.
• · У разі небезпечної ситуації звертатися до служби охорони закладу, викликати міліцію за номером 102, зателефонувати батькам;
• · не вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень. Неповнолітніми у кримінальному праві вважаються особи віком до 18-ти років. За злочини, вчинені після настання 14-річного віку, неповнолітні підлягають кримінальній відповідальності; позбавлення волі неповнолітньому може бути призначення строком до 10-ти років; найбільш суворим примусовим заходом виховного характеру с направлення до спеціальних навчально-виховних установ, що здійснюється примусово, незалежно від бажання неповнолітнього чи його батьків;
• · батьки неповнолітніх, які не займаються вихованням своїх дітей, підлягають адміністративному штрафу в розмірах, передбачених відповідною статтею Карного кодексу України;
• · всеукраїнські гарячі лінії підтримки дітей та молоді України: Всеукраїнська лінія «Телефон довіри» – 800-500-21-80; національна гаряча лінія з питань попередження насильства над дітьми та захисту прав дітей – 500-500-33-50 (у межах України дзвінки безкоштовні).

2.2.5. Під час канікул учні повинні виконувати правила запобігання захворювань на грип, інфекційні й кишкові захворювання, педикульоз тощо:

• · при нездужанні не виходити з дому, щоб не заражати інших людей, і викликати лікаря;
• · хворому виділити окреме ліжко, посуд, білизну;
• · приміщення постійно провітрювати;
• · у разі контакту із хворим одягати марлеву маску;
• · хворому слід дотримуватися постільного режиму;
• · вживати заходів профілактики: їсти мед, малину, цибулю, часник; чітко виконувати рекомендації лікаря;
• · постійно мити руки з милом перед їжею;
• · не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити й ошпарювати;
• · для запобігання захворювання на педикульоз, регулярно мити голову; довге волосся у дівчат має бути зібране у зачіску, не користуватися засобами особистої гігієни (гребінцем) інших осіб, а також не передавати свої засоби гігієни іншим. Не міряти й не носити чужого одягу, головних уборів, а також не передавати свого одягу іншим;
• · не вживати самостійно медичних препаратів, не рекомендованих лікарем;
• · якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих немає поряд, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім’я, а також зателефонувати батькам.

3. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів при виникненні надзвичайної або аварійної ситуації.

3.1. Не панікувати, не кричати, не метушитися, а чітко і спокійно виконувати вказівки дорослих, які перебувають поряд.

3.2. Слід зателефонувати батькам, коротко описати ситуацію, повідомити про місце свого перебування.

3.3. Якщо ситуація вийшла з-під контролю дорослих, потрібно зателефонувати до служб екстреної допомоги за телефонами:

101– пожежна охорона;

102 – міліція;

103 – швидка медична допомога;

104– газова служба;

коротко описати ситуацію, назвати адресу, де сталася надзвичайна ситуація, а також своє прізвище, ім’я, номер свого телефону.

3.4. У разі можливості слід залишити територію аварійної небезпеки.